27 червня 2025 року Володимир Путін під час виступу в Мінську зробив несподівану заяву — Росія готова до чергового раунду переговорів з Україною. Як наголосив президент РФ, він бачить доцільним проведення перемовин на нейтральному майданчику, зокрема у Стамбулі, за посередництва Туреччини.
Ця ініціатива стала реакцією на останні гуманітарні кроки — зокрема, обмін полоненими й передача тіл загиблих. У Кремлі вважають ці дії основою для запуску діалогу, хоча ключові розбіжності в позиціях сторін залишаються значними.
Нові параметри діалогу: Туреччина, меморандуми та обмін
За словами Путіна, наступний раунд може стати «технічним», присвяченим узгодженню проєктів меморандумів від обох сторін. Президент РФ зазначив, що документи, подані Росією та Україною, «діаметрально протилежні», але саме перемови мають допомогти знайти точки дотику:
«Проєкти меморандумів Росії та України щодо врегулювання мають стати предметом обговорення в рамках третього раунду. Ми сподіваємося на конструктивний підхід української сторони», — заявив Путін.
Він також подякував президенту Туреччини Реджепу Таїпу Ердогану за активне сприяння мирному процесу та наголосив, що Туреччина залишається «платформою довіри», придатною для подальших зустрічей.
Не менш важливим стало питання гуманітарного характеру — за словами російського президента, Росія передала Україні понад 6 тисяч тіл загиблих військових та готова передати ще близько 3 тисяч. Також тривають консультації щодо обміну полоненими.
Однак, на думку багатьох експертів, подібна ініціатива може бути спробою Кремля відновити вплив на переговорний процес, який останніми місяцями перебував у стагнації. Варто також згадати, що за посередництва Анкари планується організація спільної зустрічі за участю третіх сторін, зокрема представників США.
Перешкоди на шляху: неприйнятні умови та політична недовіра
Незважаючи на зовнішню відкритість до діалогу, Путін підкреслив, що саміт на найвищому рівні можливий лише після узгодження ключових пунктів мирної угоди. За його словами, без відповідної підготовки зустріч президентів є «передчасною та неефективною».
«Саміт має відбутися тільки після того, як буде узгоджено основні положення. Без цього зустріч може закінчитися нічим», — наголосив президент РФ.
Окремо Путін згадав і про сумніви щодо легітимності української влади, що викликає додаткову напругу. Подібні висловлювання розцінюються в Києві як політичний тиск і спроба делегітимізувати чинного главу держави на міжнародному рівні.
З українського боку офіційних коментарів щодо нової ініціативи Кремля поки не було. Однак раніше Київ неодноразово наголошував, що перемовини можливі лише за умови повного виведення російських військ з окупованих територій, повернення контролю над кордоном і без будь-яких ультиматумів.
Крім того, спроба Кремля відновити «стамбульський формат» відбувається на тлі зростаючого тиску з боку союзників України, які вимагають прозорого підходу до будь-яких мирних ініціатив. Нещодавня заява США про готовність сприяти переговорам, але тільки на основі українських умов, додатково ускладнює позицію Москви.
Оглядачі звертають увагу на те, що російська риторика значно змінилася — із конфронтаційної на дипломатичну. Водночас залишається відкритим питання: чи не є така позиція тактичною паузою або спробою виграти час перед новою ескалацією на фронті.
Ще одним чинником, що ускладнює ситуацію, є зміни у міжнародній політичній динаміці. Переговори, які відбуваються на фоні активізації виборчих процесів у США та Європі, можуть стати об’єктом політичного торгу — як з боку Заходу, так і самої Росії.
Таким чином, попри зовнішню готовність до компромісу, російська сторона не демонструє чіткої згоди на виконання ключових вимог України. Це ставить під сумнів ефективність навіть попередніх технічних зустрічей у форматі Стамбул–Анкара.
І хоча у Кремлі висловлюють сподівання, що третій раунд переговорів дасть старт політичному врегулюванню, українські та західні аналітики вказують: такі заяви можуть бути маневром перед самітом НАТО або просто публічною грою на зменшення тиску санкційного режиму.
Заява Володимира Путіна про готовність до нового раунду переговорів у Стамбулі сигналізує про потенційний прорив у дипломатичному процесі, однак практична реалізація такого діалогу виглядає малоймовірною без зміни базових позицій сторін. Розбіжності у меморандумах, взаємна недовіра й розмиті умови щодо майбутнього миру залишають ключові питання без відповіді. Водночас, сама поява теми мирних переговорів на порядку денному може слугувати індикатором нової політичної фази у війні.
